Українські традиції святкування Різдва: тоді і тепер

Цього року християни в Україні святкуватимуть Різдво 25 грудня. А 24 грудня маємо Святвечір. Саме з нього і розпочинається дійство. Хоча господині до свята, звісно, починають приготування ще раніше. Адже багато страв, які обов'язково повинні бути на столі, вимагають багато часу (кутя, голубці, борщ і таке інше).

Сьогодні ми розповімо вам про давні і сучасні звичаї святкування Різдва. Окремі вже давно забуті, інші ж живі і досі.

До Різдва 40 днів християни постять. Забороняється їсти м'ясо, усю жирну їжу, молочні продукти і пити алкоголь. Так було з діда-прадіда, так є і сьогодні. Проте, зараз «вимоги» значно знизились. До прикладу, більшість українців чемно постять лише в середу і п'ятницю (деякі – лише в п'ятницю), а ось крайній тиждень перед Різдвом – суворий піст, особливо на Святвечір! Тож і страви готуються відповідні.

24 грудня український народ сідає за щедрий, але пісний стіл. Колись вважалось, що страв повинно бути 12. Знаєте чому? На честь 12ти апостолів, які були з Ісусом Христом, поки він проповідував Святе Письмо. У наші дні господині не завжди накривають столи аж такою кількістю страв. І це не вважається чимось забороненим. Сідати вечеряти можна з першою вечірньою зорею, яку називають вифлеємською (саме вона сповістила про народження Христа). До цього моменту необхідно встигнути все: приготувати страви, прибрати в домі, зробити дідуха… Після Святої вечері заборонялась будь-яка фізична праця: не можна було шити, прибирати, мити і т.д.

Та вернімося трішки назад. Як прикрашали стіл на Святвечір? Господині накривали на стіл вишиті скатертини, давніше стіл також застелявся соломою чи свіжим сіном. А по чотирьох кутах стола клали зубчики часнику – він, вважалось, оберігатиме родину від хвороби і злої сили. На стіл (або на видному місці в домі) ставили дідух – це житній, пшеничний або вівсяний сніп, який робили самостійно, він символізував багатство, добробут і врожайний рік. Люди вірили, що дідух приносить в дім хороший настрій і святкову атмосферу.

На Святвечір заборонялося:

- багато розмовляти під час святкового застілля
- виходити з-за столу під час вечері (тому усі страви одразу наставляли на стіл), проте, у багатьох регіонах України прийнято, що найстарша господиня в домі виносить по одній страві і поки всі її не скуштують, - іншу не подають
- українці вірили, що на Святу вечерю незаміжнім не можна сидіти на розі стола, інакше вони не вийдуть заміж, не одружаться
- в цей день потрібно було помиритися з усіма, хто тебе образив
- на Святу вечерю з'їжджалися усі діти до батьків разом зі своїми сім'ями, вважалося, якщо ти святкуватимеш Різдво один, то весь рік будеш самотнім
- люди вірили, що за столом повинна бути парна кількістю людей, якщо ж ставалося так, що було непарне число, потрібно додатково поставити ще один набір столового приладдя.

Що потрібно зробити в переддень Різдва:

- одягнути світлий святковий одяг, темний – не вітався, а чорний – взагалі вважався поганою прикметою
- запалити в домі свічки – вважалось, що так ви притягуєте благополуччя в сім'ю.

Отож, настав час вечеряти. Усі підходять до столу, господар повинен був запалити свічку на столі, промовити з усіма молитву, перехрестити стіл і благословити їжу, при цьому, привітавшись з усіма: «Христос рождається!» Йому відповідали: «Славімо Його!» Після того, як сім'я повечеряла, ніхто ще не вставав, поки родина не поколядувала. Проте, в деяких регіонах України прийнято колядувати лише з приходом Різдва. Відтак, по всій країні (тепер з 25 грудня) і діти, і дорослі ходять до рідних і друзів колядувати. Колись вважалось добрим тоном, коли діти приходили до когось заколядувати, то перше стукали у вікно чи в двері і запитували в господарів, чи можна заколядувати, якщо отримували позитивну відповідь, - з радістю колядували. За це їм давали яблука, горіхи та різні смаколики. Тепер же прийнято платити за коляду грошима.

Давнім і унікальним українським звичаєм був живий вертеп: коли підлітки і дорослі переодягалися і виконували різні різдвяні сценки, де був Ірод, чортик, ангел та інші дійові особи. Традиційно, вони забігали в дім і першим був чортик, який погрожував забрати дітей і усім завдати лиха, проте, ангели і інші позитивні персонажі йому перешкоджали, врешті, рятуючи жителів дому, при цьому, звіщаючи їм добру звістку про народження Ісуса.

У давні часи на Різдво було прийнято ворожити. Неодружені дівчата мали безліч варіантів, як дізнатися про те, хто ж буде їхнім судженим. Наприклад, після Святої вечері дівчата мили весь посуд, а потім з ним виходили надвір і стукали тарілкою об тарілку. Звідки озветься собака – звідти і прийдуть свати.