Якось одній дівчині наснився сон, ніби вона йде піщаним берегом, а поряд з нею – Ангел-охоронець. На небі горталися сторінки з її життя і після кожної з них вона помічала на піску два ланцюжки слідів: один - від її ніг, а інший - Ангела. Та коли промайнула ще одна картина з життя, вона озирнулася на сліди і побачила, що на цьому проміжку її життєвого шляху був лише один ланцюжок слідів. Дівчина зауважила, що це були найважчі моменти в житті. І, сильно засмутившись, сказала Ангелу:
«Я помітила, що у найважчі часи мого життя по піску простелився лише один ланцюжок слідів. Чому... ти залишав мене, коли я найбільше потребувала твоєї присутності?»
Ангел-охоронець трохи помовчав і відповів:
«Моя дорогенька, я люблю тебе і ніколи не покину. Коли в твоєму житті було горе чи випробування, лише один ланцюжок слідів стелився по дорозі… бо ти була не в силах йти самостійно і тоді я ніс тебе на руках…»
Коли вам погано, уявіть, що хтось несе вас на руках - і стане трішечки легше.
