Віра Брежнєва заінтригувала розмовами про третю дитину

Я іноді дивлюся фотографії і точно знаю, в який період життя вони були зроблені. У своєму погляді все бачу. Мені доводилося і працювати, і займатися дітьми, плюс я вже тоді виступала сольно. Спочатку я говорила собі: все нормально. Але себе ж не обдуриш. Мені було погано, я ночами плакала в подушку, щоб нікого не засмучувати. У той період ми жили з мамою, Сонею, Сарою і з сім'єю сестри - її чоловіком і двома дітьми. Не хотілося на них поширювати свій настрій. У побуті я все робила, але у мене з'явилася фобія - я почала боятися перебувати в своїй кімнаті, тому що в ній я тільки плачу і зализую рани. До останнього я намагалася бути з усіма і тільки на сон йшла в свою кімнату. Рада, що з часом нам вдалося переїхати, змінити житло.

І хочеться, і колеться, тому що я поняття не маю, що з ним робити? Ви мені хлопчика дайте, і я не буду знати, про що з ним розмовляти, чим його забавляти? Ось посадіть поруч зі мною дівчинку будь-якого віку - вона не відстане від мене тиждень. Я знаю, про що з нею поговорити. А чоловіки - інша планета. Мені здається, мама хлопчика - це зовсім інша історія. Але, взагалі-то, це було б цікаво випробувати.