
Справа абсолютно не в тому, що фільм "Фатальна пристрасть" поганий. Справа у тому, що
кіно перестало бути тим, чим було на початку. Воно втратило магію, відкриття та захват. Воно втратило глядачів, які втікають з кінозалу, бо бояться, що потяг на екрані справжній... Натомість воно стало продавати більше попкорну. Шукаємо позитив? Що ж, спробуємо. До вашої уваги рецензія на стрічку "Фатальна пристрасть", яка йде зараз в українському прокаті.

Головну роль у фільмі грає Дженніфер Лопес, яка попри вік виглядає вельми сексуально. За сюжетом у неї закохується практично одноліток її сина - новий сусід, втім така різниця у віці помітна не надто. Тут ми маємо ще один типовий акцент - жінка має виглядати у свої 40 на 20.
Сюжет рухається без жодних несподіванок (принаймні для тих, хто бачив у своєму житті більше ніж 10 фільмів). У потрібний момент ми бачимо і бійку, і жарти, і головну красуню школи (блондинку) та скромного хлопця, який її завойовує. Новий сусід героїні Лопес, його роль виконує Раян Гузман ("Крок вперед 4"), спершу виглядає ідеальним, та потім показує всі свої психічні проблеми, сформували які дитячі і підліткові травми. Не знаємо, чи сценаристи знайомі з роботами Фройда, втім історія є банальною ілюстрацією деяких його теорій. Наприклад, кохання до дорослої сусідки відбувається через ідентифікацією її з власною матір'ю.

Дивно, що закінчення фільму "не дотягнуло" - герої просто поїхали, а не рухалися на схід Сонця, як мало би бути у нормальному "голлівудському шедеврі". Про що можна говорити як про позитив, так це саундтреки. Вони захоплюють куди більше, аніж сама картина.
Якщо ви любите
кіно, то вам буде смішно з цієї прем'єри, але потім сумно.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Фільми тижня: Війна між Дженніфер Лопес, Ніколь Кідман та Джимом КерріЩо ж, можемо просто порадити дивитися трохи краще кіно. Наприклад, слідкувати разом з нами за перипетіями цьогорічного Оскара за відповідним
тегом. 