Джамала: "Хочеться все кинути!"

Одна із найстильніших та найголосистіших співачок країни поділилася своїми думками про відмінність українського та російського шоу-бізнесу, а також зізналася, що мріє привчити слухача до якісної музики.



Нещодавно ви презентували другий альбом і одразу привезли його на Alfa Jazz Fest. Що нового в All or Nothing?

- Новий альбом про почуття. Якщо говорити про перший альбом For Every Heart - це був заклик до всіх, намагалась достукатись до кожного серця. У ньому було багато загальнолюдських тем. Минуло два роки і мені хотілось співати про свої почуття, переживання, про моє особисте ставлення до життєвих ситуацій, про те, що від життя треба брати все або нічого. Другий альбом All or Nothing кардинально інший, він відрізняється за звучанням, я не переймалась тим, щоб одна композиція відповідала іншій - деякі з них зовсім різні за жанрами.

- В альбомі є три російськомовні композиції...

- Одразу скажу, що це не є спробою вийти на російський ринок. Мені запропонувала вірші відома російська письменниця Вікторія Платова, і я погодилась. У моєму виборі нема підтекстів чи прихованих мотивів. Просто я зустріла людину, чиї вірші ідеально лягли на мою музику. Шукала тексти українських авторів, але ніяк не виходить покласти їх на музику, щось втрачається... Мені, наприклад, дуже подобається, як пише Славко Вакарчук чи Андрій Хливнюк з “Бумбокс” - у них справжня українська мова, якою ми з вами спілкуємось. Коли попросила Андрія написати щось для мене, він відповів: “Напишу добре - залишу собі, а якщо напишу погано, то тим паче тобі не віддам”. Тому написала дві українські пісні сама, вони увійдуть у третій альбом.

- А чому надаєте перевагу англомовним пісням?

- Питання мови непросте - з одного боку хочеться бути зрозумілою, а з іншого - не поповнювати ряди пустих співачок, що співають як “травка зеленеет, солнышко блестит”. Англійська дуже пластична, одне слово робить зв’язку з іншим, і цей момент для мене є важливим. Я перш за все співачка, а вже потім музикант, мені подобається фактура співу. Тому люблю англійську, італійська теж гарна, але вона менш інтернаціональна.

- Чи не втомились робити якісну музику для українського невибагливого слухача, якому достатньо слухати “травка зеленеет”?

- Іноді буває важко, хочеться все кинути...але відчуваю, що хочу співати для своєї країни. Не буду бити себе в груди і кричати про патріотизм, але хочеться спробувати підсадити українського слухача на якісний продукт. Відчуваю, що взмозі це зробити, бо бачу якийсь фітбек, відгук у аудиторії, знаю, що є прихильники моєї музики, які спеціально вивчають англійську, перекладають мої тексти. Цим живу, це дає підтримку. Завдяки музиці мене запросили на кастинг фільму “Поводир” Олеся Саніна - потрібно було співати українською та англійською, затвердили на складну роль.

- Ніяких привілеїв Санін не надав?

- Вважаю правильним те, що проходила кастинг на рівні з усіма. Мене затвердили після того, як зіграла важкий драматичний момент. Моя героїня Ольга Левицька - теж співачка,але вона повна протилежність Джамали, дуже жорстка і самовпевнена. Мій партнер по зйомках англієць Джеф Баррел грає Майкла Шемрока - американського підприємця, який потрапляє в Радянську Україну. За сюжетом, Ольга спілкується з іноземцями і радянська влада стежить за нею. Драма розповідає про винищення українських кобзарів у 30-х роках, за те, що вони несли інформацію у світ, порушували соціальні проблеми того часу. Мені хотілося б зараз бути таким кобзарем, образно, але влучно співати про те, що нас хвилює. Я вболіваю за цей фільм, бо це справжнє українське кіно, якого однозначно не буде в російському прокаті.



- Цього року вас назвали найстильнішою зіркою України. Хто підбирає вам костюми?

- Завжди любила гарні речі, але не могла їх собі дозволити - мене в юності скромно виховували батьки. Могла сподіватись на нову сукню лише на свято, а мої наряди можна було на пальцях перелічити. Коли пішла навчатись в музучилище, обрала реперський стиль - сорочки, футболки, джинси. Пригадую, мама хвилювалась, що донька “пацанкою” виросла. Все змінилось, коли переїхала у Київ – відтоді почала колекціонувати сукні. Зараз у мене їх безліч. Не можу сказати, що збираю дорогі речі. Сукня, яка зараз на мені коштує 20 баксів. Головне, щоб одяг був цікавим:принти, форма, фактура, колір - це те, на що звертаю увагу в першу чергу. Послугами дизайнера не користуюсь, мабуть, років чотири. Люблю одяг Лілі Пустовіт, Лілі Літковської, Олени Бурєніної, Христини Бобкової, відкриттям для мене став грузинський дует модельєрів Анукі і Бічола. Цікаві дизайнери у нас є, але не можу довіритись їм повністю, мушу залишити за собою право коректувати.

- Маєте щасливу сукню?

- У мене є талісмани на щастя, але це речі релігійного характеру. Одягу ж такого значення не надаю, бо сьогодні він один, а завтра інший.

- Мабуть, найгучнішою вашою перемогою стало перше місце на Юрмалі – Пугачова аплодувала стоячи. Примадонна давала поради, вітала особисто?

- Ні, це все обман зору. Російські знаменитості ні з ким не товаришують, тримаються осторонь, вся любов проявляється на камеру. Наприклад, під час джазового фестивалю у Львові зустріла Собчак, привіталася. Ксенія добре мене знає, бо вела «Нову хвилю» і оголошувала мою перемогу, але при зустрічі вдала, що не впізнає. Тільки, коли я запитала, чи впізнає мене, вона привіталась, сказала, що рада бачити, що гарно виглядаю… Не бачу щирості в цих словах і в цій показовій шоу-бізнесовій дружбі.



- Український шоу-біз щиріший?

- Так. Наприклад, на тому ж фестивалі зустріла Олю Фреймут – одразу побігли вітатись-обійматись. Хотілося б вірити, що наш народ щиріший. А Пугачова, Крутий…я їх поважаю, але ніколи не намагатимусь наблизитись до них.

- У наших зірок все популярнішим стає оголюватись на публіку. Чому у вас не було жодної відвертої фотосесії?

- Нікого не засуджую за такий крок, але вважаю, що мені цього не потрібно. Не зроблю цього і через релігійні погляди, і через особисті переконання. Можна зробити красиву фото сесію, показати свої принади і при цьому бути одягненою.

- Тобто ви релігійна людина?

- Не можу сказати, що я ревна мусульманка, бо, як бачите, зараз з непокритою головою. Співаю пісні, а це вже порушує канони моєї релігії. Але віра - це те, що мене тримає на землі. Перед кожним концертом звертаюсь до Бога, прошу вдалого виступу, прошу сил, здоров’я для себе і для оточуючих людей – це мені допомагає.

- Майбутній чоловік теж буде мусульманином?

- Чоловік, відданий мусульманству, не зрозуміє мого способу життя. Одного дня я на гастролях, іншого - на зйомках, а мусульмани - вони власники…Не буду загадувати на перед, як Бог дасть. Батьків, звичайно, тривожить питання мого одруження. Особливо цим переймається дідусь. Я, як чемна дочка, вислуховую це все, погоджуюсь і кажу, що у кожного свій час.

- Могли б пожертвувати кар’єрою заради сім`ї?

- Дуже би не хотілось цього робити, тому що сцена – моє життя. Якщо поряд зі мною буде розуміюча людина, вона усвідомлюватиме, що позбавити мене можливості виступати – все одно, що перекрити кисень.

- Вам необхідне відчуття закоханості, щоб творити?

- Звичайно, тому швидко написала новий альбом. Натхнення беру не лише від кохання, а й від самої музики.

- Якщо би вам запропонували заспівати в дуеті з українським виконавцем, погодились би?

- Це однозначно був би не жіночий дует – співачки на сцені завжди конкурують, намагаються одна одну переспівати. Цікаво було б попрацювати з Андрієм Хливнюком, Дмитром Шуровим, подобається «Океан Ельзи», The Maneken з Женею Філатовим.



- Знаю, що любите подорожувати, яка країна улюблена і куди вирушите цього року?

- Закохалась у Балі, де знімали відео «Кактус». Там супертолерантні люди, привітні і відкриті. Балі радила відвідати усім, тим паче ціни набагато нищі, аніж у нас. А цього року, як слухач, поїду у Роттердам на фестиваль North Sea Jazz, він відбувається у липні і налічує більше тридцяти концертів. Навіть відпочиваю з музикою, на North Sea Jazz будуть усі мої улюблені співаки. Обов’язково привезу звідти нового слона – це моє хобі: маю колекцію плюшевих, керамічних, слоників. Або придбаю нову пару туфель – ще одне моє захоплення.

- Від природи ви отримали красиву зовнішність. Чи не було бажання поексперементувати з нею? Скажімо, у блондинку перефарбуватись?

- Такі примхи задовольняю під час фешн-фотосесій: візажисти постійно вигадують щось незвичайне, одягають мене в кольорові перуки, змінюють довжину волосся… Мріяти про зміни зовнішності не встигаю.

- Вас знають як вічно усміхнену дівчину. Поділіться таємницею боротьби з депресією.

- Тяжкі моменти потрібно просто пережити. Я не завжди радію та посміхаюсь, часто перебуваю не в найкращому настрої. Тоді не дивлюсь у дзеркало і не розповідаю собі, яка я чудова і красива – це не допомагає. Просто знаходжу стимули жити далі й рухатись вперед.