Чому правильно король Чарльз ІІІ, а не Карл ІІІ?

Король Великобританії лише два дні на троні і лише сьогодні його офіційно таким визнають, а ми вже встигли "посваритись" через те, як правильно називати його по імені. Отож, давайте виясняти разом: Карл чи Чарльз?

Перш за все, в Англії він король Чарльз. Це має значення! Як і покійна королева була Елізабет, а не Єлизавета. Так ми її звали цілих 96 років. Але, можливо, варто йти в ногу з часом?

На сторінці у соцмережі Facebook проекту WAS, який займається популяризацією історії, пояснюється, що англійською мовою ім'я нового британського монарха не змінилося – Charles. Однак в українській мові затвердилася норма перекладу імен іноземних правлячих монархів, тому Елізабет ІІ люди називають Єлизаветою, Джорджа V – Георгом, а Джеймса І – Яковом. І таке правило перекладу стосується не лише британських монархів, а й, наприклад, французьких королів: Луї – Людовік, Жан – Іоан, і так далі.

Підтверджуючи це, журналіст Дмитро Лиховій приводить правило, викладене у підручнику "Теорія і практика перекладу": "Власні назви титулованих осіб (царі, королі, принци тощо) з англійської перекладаються".

"Покійний Пономарів (професор, відомий український мовознавець, - УНІАН) свого часу писав: "Королева Великої Британії – Єлизавета ІІ (Елізабет ІІ) також не дуже своя, але ж здавна прийнято саме імена монархів перекладати", - зазначив Лиховій.

За його словами, саме тому ми вживаємо "король Англії Яків ІІ, але Джеймс Бонд. Королі Англії Генріх III, Генріх VII і т.д., а всі інші - Генрі… Королі Франції - Генріхи й Людовики, а "прості смертні" - Анрі й Луї… А Пап Римських ми називаємо Павло, Іван Павло, Франциск, а не Пол чи Павел, Джованні, Франческо чи Франсіско".

"Власне, досі з цим принципом у нас всі були наче згодні. Проте на переході Чарльза із принців у королі чомусь стопорнулися", - написав журналіст.

Це НЕ правило. Лише традиція!
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зазначає, "переклад" - транскрипція - відбувається за укладеною традицією: "У французькій буде звучати по-своєму, в німецькій по-своєму, але в українській традиції історично склалось так, що він буде називатись Карл ІІІ", — зазначив він.

Однак цікаво, що, наприклад, іспанські та португальські імена монархів ми все ж не перекладаємо.

"Тільки імена монархів Іспанії та Португалії не перекладаються, а передаються через практичну транскрипцію. Чому? Ніхто не знає", - зазначає політолог Віктор Таран.

Дійсно, колишнього короля Іспанії українці називали Хуан Карлос, а не Іван чи Джон Карлос. А його син для нас – Філіп, але не Пилип. Ба більше, монархів середньовічної Литви, імена яких не можна було перекласти на українську за відсутності "аналогів", теж ніхто не "перекладав". Тому Вітаутас був Вітовтом, Альгірдас – Ольгердом, Гядімінас – Гедиміном і так далі.

І, якщо вже говорити безпосередньо про переклад імен, то варто було б казати, наприклад, не "Георг", а "Георгій" чи навіть "Юрій".

Не будемо схожі на наших ворогів! Навіть у такій "дрібниці"
Багато хто в цій мовній дискусії висловив думку, що германізувати імена – не Вільям, а Вільгельм, не Чарльз, а Карл – традиція російських істориків з німецькою освітою. Тому, мовляв, варто від такої традиції відмовитись.

"За відсутності української традиції перекладу імен, ми калькували російську, наслідувану СРСР, - вважає народний депутат Володимир Ар’єв. - Але, якщо ми відриваємось від "руського міра", то давайте вже в усьому. Мова є живою і зміни відбуваються, особливо під час історичних подій. Треба мати власні правила замість копійованих. А філологи не стільки керують мовою, скільки фіксують природні зміни розвитку".

З ним погоджується і відомий телеведучий Вадим Карп’як: "Дискусії Чарльз/Карл мають під собою цікаве підґрунтя. Карлівці небезпідставно апелюють до підручника "Теорія і практика перекладу", де написано, що власні назви титулованих осіб перекладаються. Тому вони наполягають, що навіть у таких рідкісних випадках як цей (а це справді дуже нестандартний філологічний трафунок) писане правило (Карл) повинне домінувати над мовною традицією (Чарльз). Віра в те, що мова жорстко регламентується правилами, для мене трохи дивна. В моєму розумінні віра ця походить від радянської системи викладання, в якій філологія була прирівняна до точних наук, де все стандартизовано і каталогізовано".

За його словами, саме тому школяр легко розбере речення чи препарує слово, або зацитує купу правил та винятків з них, але оригінально переказати власні враження від прочитаного йому значно складніше, тому що на уроках української "їх вчать не володіти мовою як пластичним засобом, а опановувати її як намертво зафіксований інструмент з жорстко регламентованим функціоналом".

"Проте мова далеко не завжди піддається логіці. Як і людські вчинки. Тому догматизм в мові з посиланням на підручники 20-річної давнини не завжди доречний. Тим більше, що і догма не зовсім зрозуміла. Якщо, як пише підручник, "власні назви титулованих осіб перекладаються", то чому ми називали принца Чарльзом? "Принц" - це титул. Вчора Чарльз змінив титул, а не ім'я. В українців, як давніх і переконаних республіканців, нема власної традиції передачі королівських імен. То чому б її не почати виробляти зараз?", - додав телеведучий.

Дійсно, мова – живий організм, а не усталена традиція. Вона змінюється і розвивається. Тож нічого не заважає нам приводити її до сучасного стану, змінюючи старі традиції на нові.

А крапку у цій дискусії поставимо цитатою докторки філологічних наук, професорки, провідної наукової співробітниці Інституту української мови Світлани Соколової: "Англійською мовою ім'я [британського монарха] звучить як Чарльз. Раніше українці традиційно використовували для імен англійських королів імена Карл І, Карл ІІ. Думаю, що за новим правописом (нашим) краще все ж говорити Чарльз. Карл - вплив російської мови".

І, наостанок, нова прем’єрка Великої Британії Ліз Трасс у своїй промові чітко сказала: "Король Чарльз".

God Save the King!