Ремонт чи продаж: Що робити зі зламаним авто

На дорогах України знову можна помітити ледь чи не раритетні моделі радянських марок авто. Ні, причина цього криється не в естетизмі наших громадян, а в елементарному браку грошей, адже більшу частину зарплатні доводиться віддавати на оплату комунальних послуг та харчування.



Саме тому наші співвітчизники і почали згадувати про дідівські «жигулі», «волги» та «москвичі», котрі давним-давно припадали пилом у кращому випадку в гаражі. Та виявилося, що машини, котрим уже більше тридцяти чи навіть двадцяти років потребують капітального ремонту. Ремонт автомобільних двигунів краще довіряти справжнім професіоналам, а не намагатися покопатися в раритеті самотужки. Ні, спробувати, звісно, можна, але якщо ви хочете більше їздити на машині, ніж її ремонтувати, то ось сторінка, яка підкаже вам, куди звернутися.

Повірте, навіть при масштабному ремонті вживаних машин ви все одно зекономите, адже ціни на авто в доларах залишилися тими ж самими, тільки от гривня впала втричі, якщо порівнювати її курс з американською валютою. Новий закон про розмитнення авто значно спростив купівлю вживаних машин за кордоном та їх перевезення в Україну, адже раніше можна було купити хорошого «фольксвагена» в Німеччині за чотири тисячі доларів і ще стільки ж заплатити за його легальне переміщення в нашу прекрасну країну. Це ще більше простимулює ринок таких авто, адже сьогодні відверто небагато українців можуть придбати собі хорошого кросовера в офіційного дилера за умовні тридцять тисяч євро, тоді як не набагато гіршу машину такої ж марки і з відверто не великим пробігом можна придбати вдвічі дешевше.

З тієї ж причини банальної відсутності коштів українці і надають перевагу тому, щоб відремонтувати зламане, аніж викинути це на смітник і придбати собі щось нове. У німців, наприклад, зовсім інший менталітет та й рівень фінансового достатку. Саме через те, що середньостатистичний бюргер швидше продасть трохи поламане авто за безцінь, а не повезе його на СТО, ми й можемо відносно недорого переганяти такі машини до себе. А цей німець собі нове авто купить, це ж набагато легше і простіше, ще й зарплатня дозволяє. Так і живемо. Вони віддають, ми підбираємо собі. Або й просто відкопуємо з гаражного мотлоху авто, котрим тридцять, сорок чи п’ятдесят років, ремонтуємо і використовуємо при потребі.

Здається, зараз в Україні як ніколи характерна приказка, що автомoбіль – не розкіш, а засіб пересування. Але це не тому, що в нас тих машин по три в кожній сім’ї, а тому, що розкішні автомoбілі є лише в депутатів. Втім, сподіваємось, що рано чи пізно і ми зможемо чинити з машинами так, як роблять зараз німці. Років за сімдесят, напевно.