Джамала, Олег Скрипка і Соломія Вітвіцька розповіли, що для них Батьківщина

Мені здається, любов до Батьківщини схожа на любов до мами. Ти не знаєш, коли її полюбив, ти любив її завжди. У моєму розумінні любити свою країну - значить прагнути зробити її кращою, застосовуючи свої знання, освіту. Перефразую слова Тараса Шевченка: "свого не цурайтесь і чужому научайтесь". Щоб зробити країну успішнішою, потрібно проаналізувати, як це вийшло у інших держав. Необхідно вдосконалюватися і розвиватися!

Ідеєю України я пройнявся, як не дивно, за кордоном. У мене, як і в багатьох в еміграції, сталася так звана переоцінка цінностей. Вважаючи себе космополітом, я поїхав до Франції, думав, що зможу стати європейцем – вивчу мову і буду жити собі спокійно в Європі. Я тоді отримував пропозиції від рекорд-компаній, які пропонували співати французькою мовою, грати французьку музику, стати французьким виконавцем. Для цього довелося б ламати себе, і я зрозумів, що можна вивчити мову, культуру, звички народу, але перебудувати себе – навряд чи. Я не можу стати французом, бо зрозумів, що я українець. Українець, бо в мене український менталітет. Далі я зрозумів, що в Україні відбувається сильний дисбаланс. У країні, яка на 80 відсотків моноетнічна, рідна культура перебуває в міноритеті і майже під забороною. Тому із почуття справедливості і балансу, я вважаю, нам треба підтримувати українську мову, культуру і знати свою історію.

Батьківщину не вибирають, не можна силоміць примусити любити її, з цим почуттям народжуються. Сьогодні ми маємо самостійно творити красиву країну. Не чекати від держави, чиновників, інших країн, що хтось щось зробить, змінить, вирішить за нас. Мені приємно, що сьогодні наші громадяни активізувалися. Усі разом допомагають незнайомим людям – збирають кошти для військових, переселенців, тих, хто опинився у скрутному становищі. Я впевнена, що український народ з такою довгою героїчною історією не може не перемогти, і звичайно, що випробовування тільки згуртовують, допомагають ще більше усвідомити, що наша нація зміцнішає на тлі неоголошеної війни з нашими північними сусідами.

Я родом з 90-х, коли Союз уже розпався, і іншою свою країну не пам'ятаю і не знаю. Але усвідомлюю, що за останні півроку сталося те, що не відбувалося за всі роки незалежності України - народилася Нація! Сьогодні я рада, що мені зустрічаються люди прекрасних душевних якостей - гостинні, добрі, чуйні, небайдужі, готові жертвувати собою заради майбутнього країни. Такі люди з філософією "моя хата НЕ скраю" вийшли на Майдан, сьогодні вони патріоти захищають Батьківщину на Південному Сході. Багато небайдужих надають їм посильну допомогу "в тилу"... У нас вже відбулися зміни, ми вже сформувалися як громадяни своєї країни, усвідомивши себе українцями і пишаючись цим! Тепер не можна дозволити собі жити так, як ми жили раніше, коли нас обманювали і нехтували нашими цивільними правами. Тепер ми повинні контролювати владу!